17-19 квітня у Харкові відбулася міжнародна наукова конференція «Геноциди, масові вбивства та депортації на українських землях під час Другої світової війни: як працювати з джерелами», в якій взяла участь Маріанна Шпак, науковий співробітник Музею культури єврейського народу та торії Голокосту «Музей Михайла Мармера».
Поважний форум, на якому було зібрано вчених з України та світу, передбачав вирішення важливих питань щодо вибору сучасними науковцями методів використання джерел у власних дослідженнях відповідної тематики заходу, а також їх інтерпретування й значення у процесі інтеграції до колекцій світових історичних джерел.
Програма конференції була насичена цікавими доповідями спеціалістів, якість роботи яких демонструвала великі зрушення у ревізії та переосмисленні історії України ХХ ст.
Протягом 3-х днів роботи дискутантами панельних дискусій виступали закордонні фахівці – др. Ян Грабовський, професор історії університету Оттави (Канада), др. Джон-Пол Химка, професор історії Альбертського університету (Канада), а також провідні українські спеціалісти: д-р Олександр Зайцев (Український Католицький університет, Львів) та д-р Геллінада Грінченко (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків).
Під час конференції кожен учасник мав на меті продемонструвати не лише спектр теперішніх здобутків у дослідженні української історії періоду ХХ ст., а й зазначити завдання, що стоять перед вітчизняними науковцями при перегляді й переосмисленні різноманітних джерел.
В одній з інтелектуальних панелей Маріанна Шпак поділилася з учасниками досвідом дослідницької роботи в Музеї Михайла Мармера. Під час виступу нею був зроблений акцент на особливостях використання в історичних розвідках свідчень очевидців, які на момент досліджуваногоперіоду були дітьми. Оскільки історики дуже часто звертаються до спогадів, а молода дослідниця закликала до особливої обережності при оперуванні особистими враженнями, виступ викликав певний резонанс тому там, де немає інформаційного наративу (документів, фото, листів, тощо), основними джерелами для історичного аналізу є відомості очевидців.
Після виступів вчених до аналізу презентованих наукових здобутків долучалися дискутанти й учасники форуму, які давали свої коментарі й оцінки доповідачам, а також спільними зусиллями шукали способи вирішення проблем, що на сьогодні існують в дослідженнях української історії.
Слід зазначити, що іноземні фахівці відмітили високу якість наукових доробків учасників у спробі висвітлення минулого ХХ ст., йїх успішні результати у наукових розвідках, які в майбутньому стануть великим внеском у світову історію.
