17 березня у храмі Різдва Пресвятої Богородиці прощалися із полеглим 23-річним воїном Віталієм Смородіним. До війни хлопець цікавився музикою та мріяв випустити власний альбом, але з перших днів ворожого вторгнення добровільно став до лав оборонців. Служив спочатку в 129 бригаді територіальної оборони, а пізніше – у лавах Сил спеціальних операцій. Виконував складні бойові завдання. 11 березня, стримуючи окупантів, прийняв свій останній бій. Похоронили хлопця в селі Вільне.
Віталій Смородін з дитинства був неординарною людиною. Завжди веселий та непосидючий, своїм друзям та знайомим запам’ятався таким собі добрим шибеником. Попри це, завжди був привітним до оточуючих та надзвичайно справедливим. Навчався у Криворізькому коледжі НАУ, але не закінчив.
Згадує ті часи хороший друг хлопця Андрій: «Знайомі ще з коледжу, з першого курсу. З самого початку ми стали друзями. Віталій був дуже доброю, відкритою та веселою людиною. Ніколи не йшов за системою. Його зрештою і відрахували, але це було його виважене рішення та його мета. Навіть і не уявити скільки часу ми провели разом у різноманітних іграх та розвагах».
Після коледжу Віталій присвятив себе своїй справжній пристрасті – музиці. Грав у ансамблі, непогано вправлявся із електрогітарою. У себе вдома зробив навіть невеличку студію зі звукозапису, розвивав свій YouTube-канал. Мріяв випустити музикальний альбом.
Але планам хлопця завадила повномасштабна війна. Товариш Андрій каже: «Я знав, що він туди піде, бо реагував на все, що відбувалося дуже гостро. Для нього це була дуже нечесна та підла війна. А він був дуже справедливим, тому і хотів допомогти своїй країні. З перших днів записався добровольцем. Після цього ми стали менше спілкуватися, але все одно тримали зв’язок. Він і сам старався особливо не розповідати про те, де був, а я сподівався, що все буде нормально».
Народився Віталій Смородін у росії, але після переїзду родини до України саме вона стала його справжньою Батьківщиною. Мав досвід строкової служби у 2020 році. 14 березня 2022 року Віталій добровільно став до лав 129-ї бригади територіальної оборони. Пізніше Наказом головнокомандувача ЗСУ його перевели до Сил спеціальних операцій у 3 штурмове відділення 2 штурмового батальйону. Служив навідником, виконував складні бойові завдання. Під час одного із них, неподалік Бахмута, 11 березня обірвалося життя Віталія.
17 березня нашого земляка провели в останню путь на цвинтарі в селі Вільне (колишній Червоний шахтар). Похоронили хлопця поряд із родичами. Без люблячого сина залишилася мати героя, а без коханого – його дівчина.
Джерело: one.kr.ua