Всі новини про життя міста

Безвідмовний, добрий і мужній. У засвіти провели криворізького захисника Віктора Чаплигіна

5 квітня у київському шпиталі зупинилось серце криворізького захисника Віктора Чаплигіна. Лікарі кілька днів відчайдушно боролися за його життя, але важкі поранення, отримані під Авдіївкою, не дали Віктору шансу на життя. Сьогодні, 9 квітня, у Кривому Розі Героя провели в останню путь.

Наш земляк служив у 1-му механізованому відділенні 1-го мехбатальйону в/ч 0536. 23 березня чоловік відзначив на фронті 38-річчя, а за два тижні пішов до Небесного війська…

Безвідмовний і добрий – саме так називали Віктора друзі, знайомі і рідні. Усмішка ніколи не сходила з його обличчя, навіть коли йому було важко.

«Таких, як він, дуже боляче втрачати: молодий, дуже добрий і веселий», – крізь сльози розповідає пані Людмила. – Віктор був другом родини, працював разом із чоловіком. Дуже любив життя, батьків, нерозлийвода був із рідним братом. У нього залишились лише батьки і сестра, власної родини створити і народити дітей не встиг».

Страшну звістку про загибель друга Володимир дізнався від рідного брата Віктора. Тяжких поранень боєць дістав на Авдіївському напрямку, його возили по шпиталях, останньою точкою став Київ.

«Я ще встиг поспілкуватися з ним телефоном. Потім Вітя впав у кому і так з неї й не вийшов. А ми з дружиною ще хотіли заїхати до нього у шпиталь – мені після поранення теж треба було туди на консультацію», – згадує  чоловік.

«Ми думали, заїдемо. Може, підтримка знадобиться, грошима чи ще чимось. Та так і не встигли… Він важкий був, органи почали відмовляти», – розповідає Людмила.

Друзі дитинства жартома і всерйоз називали Віктора ходячою енциклопедією. Що не спитаєш, той усе знав.

«Ми як заїхали в 91-му в один двір, так і жили разом. Разом вчилися, разом до ПТУ пішли, разом на роботу. Вітя працював газоелектрозварником. Захоплювався важкою атлетикою, катав штанги», – розповідають Максим та Ірина. – У Віктора і ворогів  ніколи було. Люди цінували його за  щирість, відкритість і безвідмовність. Ми його звали Чапа від Чаплигін. Попри свою вдачу, він завжди був реалістом. «Буде завтра і будемо щось робити», – казав».

Рідним полеглого солдата вручили його відзнаку «За заслуги перед містом» 3-го ступеня. Посмертно.

Світла пам‘ять і вічна шана Герою!

Джерело: ТРК Рудана

Підписуйтесь на нас

Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Останні записи

Популярні новини