У популярному історичному пабліку Криворізька старовина показали унікальні світлини.
На фото – краєзнавець та археолог Віктор В’ячеславович Тітов на розкопках могили козака Івана Сіромахи – козацького старшини Інгульської паланки Запорізької Січі, засновника колишньої Миколаївки (Козельське), що на півдні Криворіжжя. Фото з особистого архіву В.В. Тітова. Дата зйомки: 25 жовтня 2005 року.
Перепоховання останків козака І. Сіромахи відбулося 10.11.2005 року біля смт. Широке.
Криворіжжя – козацький край з цікавою історією, багатий на події та видатних людей. Та й зараз усі мешканці краю доводять, що гідні своїх пращурів, адже змогли втримати місто, не дали ворогу пройти і щодня сміливо й впевнено наближують таку бажану Перемогу.
Широківщина починалася із Сіромахи
Відомо, що заселення півдня України починалося з козацьких зимівників. Селилися більшою частиною на берегах річок – по Дніпру та його притокам. На річці Інгулець таких поселень було 11. Серед них і зимівник Івана Сіромахи, який оселився у 1760–1765 роках на території сучасного села Миколаївка, де займався господарством. До речі, Іван Сіромаха – старшина Васюринського куреня – не лише заснував поселення, а і став ініціатором досліджень корисних копалин.
Сіромаха носив звання козацького старшини, що належало до вищого офіцерського чину, яке дорівнюється званню полковника. Він був відомим козаком, брав активну участь у багатьох битвах за свободу рідної землі. За військові заслуги Іван Сіромаха отримав у наших тоді ще мало заселених краях десять тисяч десятин землі і заснував тут декілька селищ, серед яких було і його іменне – Велике Сіромашино, яке згодом перейменували у Миколаївку. Тобто Широківщина насправді почалася саме з цього козака.
Підкопана та забудована
Звістка про те, що Іван Сіромаха був похований у наших краях була відображена ще у 1903 році у видання «По Катерининській залізній дорозі». Там навіть описувалося зображення надгробку у вигляді металевого хреста із перехрещеними списами.
Місцеві старожили, які пам’ятали той козацький склеп, згадували, що ще у 30-х роках минулого століття до могили намагалися докопатися. Хто то був, достеменно невідомо, але зробити їм це не вдалося. Проте сліди могили десь тоді й загубилися. А після війни територію над нею забудували.
У кінці 1960-х через розширення промислових розробок Інгулецького гірничозбагачувального комбінату капітальні будівлі у Миколаївці почали зносити, а людей відселяти. Тож з’явилася можливість пошукати ретельніше утаємничене поховання.
Точне місце козацького поховання вказав історикам місцевий краєзнавець Іван Зюкін. Під час розкопок в смт Миколаївка, які велися протягом 2003-2005 років, археологи розкопали склеп, впевнилися в тому, що його нікому не вдалося пограбувати. Ця знахідка стала справжньою сенсацією на Криворіжжі.
Як згадували учасники розкопок, козак лежав у дубовій труні і був завернутий у якусь тканину, скоріше за все це був килим. Як і в усіх козацьких похованнях, він не мав ніякого інвентаря і навіть хреста. Це не дивно, бо козаки хрестів узагалі не носили. На козаку були деталі зі шкіри, вірогідно з мундиру, за якими можна було визначити високий статус власника.
У 2005 році старшину запорізького козацтва перепоховали на південній околиці Широкого та встановили Велику могилу з кам’яним хрестом. Місце над дорогою вибрали не випадково. Ця дорога – давній поштовий тракт, що пролягає до козацького села Шестірня, з його козацьким кладовищем.
Ця історична пам’ятка зберігає пам’ять про наших героїчного предків. Події минулого зараз перекликаються із сучасністю, адже нашому поколінню знову доводиться братися за зброю, щоб захистити своє. Але доки ми пам’ятаємо свою історію, жодному ворогу нас не перемогти.
Джерело: metalurg.online