Цікаві фото з’явилися у популярному місцевому історичному пабліку Криворізька старовина.
«Відпочинок на березі Карачунівського водосховища. Турбаза «Окунь» рудоуправління ім. Дзержинського. Літо 1975 року. Фото А. Шроменка», – підписав модератор групи Eduard Dvorchuk.
![](https://krlife.com.ua/wp-content/uploads/2024/04/433880398_2125926221096463_7801468483592655081_n-1024x663.jpg)
![](https://krlife.com.ua/wp-content/uploads/2024/04/434029700_2125926434429775_5392671580356572095_n-1024x663.jpg)
![](https://krlife.com.ua/wp-content/uploads/2024/04/433879035_2125926637763088_6975290342092610310_n-1024x663.jpg)
![](https://krlife.com.ua/wp-content/uploads/2024/04/434481289_2125926214429797_364681482731069728_n-1024x663.jpg)
![](https://krlife.com.ua/wp-content/uploads/2024/04/433449480_2125926544429764_671757625700055161_n-1024x663.jpg)
![](https://krlife.com.ua/wp-content/uploads/2024/04/433868714_2125926407763111_6348131513381231722_n-1024x663.jpg)
![](https://krlife.com.ua/wp-content/uploads/2024/04/433913402_2125926421096443_933456056485793828_n-1024x663.jpg)
![](https://krlife.com.ua/wp-content/uploads/2024/04/433923963_2125926217763130_5817174801285374961_n-1024x663.jpg)
![](https://krlife.com.ua/wp-content/uploads/2024/04/433975826_2125926324429786_6913525340471997262_n-1024x663.jpg)
![](https://krlife.com.ua/wp-content/uploads/2024/04/434028890_2125926521096433_5100367852576461070_n-1024x663.jpg)
![](https://krlife.com.ua/wp-content/uploads/2024/04/434422452_2125926304429788_1439978052186015497_n-1024x663.jpg)
![](https://krlife.com.ua/wp-content/uploads/2024/04/434434385_2125926551096430_7369341135728831453_n-1024x663.jpg)
![](https://krlife.com.ua/wp-content/uploads/2024/04/434486414_2125926634429755_9024942482786979364_n-1024x663.jpg)
![](https://krlife.com.ua/wp-content/uploads/2024/04/434493939_2125926311096454_840183604400803943_n-1024x663.jpg)
«Я обожнювала турбази, коли з вечора п’ятниці до неділі разом з батьками виїжджали за місто. Наша турбаза від ЛРРЗ була скромнішою, невеликий адмінкорпус з танцмайданчиком на даху, оглядова вежа зі спіральною драбиною, палатки і дерев’яні будиночки для проживання і катамарани, зроблені на заводі (найкращі, на яких я каталась впродовж всього життя). Саме великі намети стояли на місці будиночків, якими потім забудували всю територію і я, як маленька дурепа, щиро заздрила тим, кому не вистачило будиночків і хто ночував на землі, на матрацах і розкладачках, зі світлом ліхтарика. Там я познайомилась з багатьма дітьми колег і співробітників, які працювали разом з моїм батьком і цікаво, що у подальшому житті доля потім зводила з ними у дитячому садку, у школі, на гуртках, шкільних олімпіадах, інституті і подальшій роботі на заводі.
Але заради справедливості скажу, що на турбазу подобалося їздити мені, але щось не пам’ятаю, щоб від цього у захваті були батьки, не цікавилась», – згадала також Татьяна Ревуцкая.