Відомий криворізький бізнесмен та меценат Микола Іщенко відверто поспілкувався із Кривий Pir LIFE та розповів, як змінилось його життя після 24 лютого 2022 року, як продовжує працювати у реаліях війни та реалізує соціальні проекти, і особливо як та чим підтримує військових.
– Миколо Івановичу! Це всім важко згадувати, але розкажіть, будь ласка, де Ви були, коли розпочалась ця страшна війна?
– Мене, як і багатьох інших, початок війни застав удома в Кривому Розі, у моєму рідному місті. І на протязі всього цього часу, за винятком короткострокових відряджень, залишаюсь тут. Поруч зі мною і моя родина.
Дуже пишаюсь своїми земляками, які на той момент відстояли наше місто та зробили все, щоб воно не потрапило під ворожу окупацію. 3 приводу цього хочу висловити окрему подяку керівництву міста, і військовому, і цивільному, яке в перші ж дні війни організувало надійну оборону Кривого Рогу. Відразу було зрозуміло, наскільки це завдання є складним не тільки через брак належного озброєння та досвіду, а й через морально-психологічний стан, адже ворог вже був на підступах до міста. Наразі ж безмежно вдячний всім, хто продовжує боронити нашу Незалежність.
– Як змінився Ваш підхід до ведення бізнесу в нових умовах?
– 3 перших днів війни я, як підприємець, не мав чіткого розуміння, як і куди рухатись далі. Думаю, мене зрозуміють інші бізнесмени: ситуація просто приголомшила.
Було вкрай складно підтримувати роботу своїх компаній, зберігати робочі місця, виплачувати зарплатню та сплачувати податки. Я знаю багатьох, хто просто «закрився у себе вдома» та вичікував. Швидко оговтавшись від «ступору», я почав працювати з ранку до пізнього вечора, практично в режимі 24/7. На жаль, довелось приймати також непопулярні рішення: навіть частково закривати деякі бізнес-напрямки. Але завдяки цьому маємо зараз безцінний досвід роботи в умах військового часу.
3 самого початку війни питання про допомогу військовим стало головним, бо без них не буде нічого, ні країни, ні нашого майбутнього. Моя позиція як громадянина України: якщо є змога – допомагай, бо байдужість «вбиває».
– Ми знаємо, що цього року Ви отримали нагороду «За сприяння війську» від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного!?
– Так. І це великий аванс, який треба ще відпрацьовувати. Я вважаю, що навіть у глибокому тилу кожен з нас має тримати свою ділянку фронту. І мені дуже приємно, що до волонтерської роботи разом зі мною долучились не тільки мої партнери, а й співробітники, бо ця війна торкнулась кожної родини без винятку. Майже у кожного є рідні, близькі або знайомі в ЗСУ, які потребують і морально підтримки, і матеріальної допомоги. Тому я особисто та мої компанії співпрацюємо з різними фондами та конкретними військовими підрозділами.
До речі, днями ми зробили свій внесок, один мільйон гривень, в Президентську програму UNITED24 на «Армію морських дронів».
Окремо хочу розповісти про співпрацю з батальйоном «АРЕЙ», у складі якого є мої друзі та хороші знайомі. Одним з командирів цього підрозділу є Сергій Жеребило, мій близький друг, який з перших днів війни знаходиться на передовій. У мирному житті ми за тривалий час співпраці реалізували багато соціальних проектів в Інгулецькому районі. Я дуже поважаю цю людину, тому цілком природньо, що завжди тримаю звʼязок та при необхідності допомагаю Сергію та його побратимам, які боронять нашу країну. Якщо комусь вже здається, що війна «там, десь дуже далеко», то хочу наголосити, що це – повна та шкідлива ілюзія. Надто зарано ще розслаблятися.
– А що зараз відбувається із Вашими соціальними проектами, які були запроваджені ще до війни?
– Звичайно, що наше життя змінилось після 24 лютого 2022 року, але роботу в цих напрямках я не припиняю. Багато часу приділяю міській Федерації шахів, яку я очолюю з 2013 року. Наші вихованці – це наше майбутнє. Продовжуємо організовувати змагання на різних рівнях. За цей час діти взяли участь у близько 100 турнірах, здебільшого в онлайн-форматі. І дуже приємно, що в лютому цього року ми змогли провести Чемпіонат міста з шахів в очному режимі.
Також завершуємо роботу над книгою до 100-річчя Криворізького національного університету (колишній Криворізькій гірничо-рудний інститут). Дуже вдячний Юрію Вілкулу, Миколі Ступнику та багатьом іншим небайдужим людям за можливість долучитись до цього проекту.
– Серед ваших друзів – дуже багато відомих та впливових бізнесменів міста. Як ви ставитесь до новоствореної Асоціації бізнесу Кривого Рогу?
– Я знаю декількох поважних підприємців, які увійшли до складу цього Союзу. Я поважаю їх за особистий вагомий внесок в оборону та майбутнє нашого міста, але я не до кінця розумію мету та завдання цього новоутворення. Якщо це обʼєднання бізнесу для збільшення допомоги ЗСУ, то я «обома руками за». А якщо це чергова «бізнес-тусовка», то я вважаю, що сьогодні це не на часі та зайве.