Справжній командир. На батька, чоловіка і сина осиротіла ще одна криворізька сім‘я. На щиті повернувся додому полковник військової частини 3011 Нацгвардії України Олександр Химиченко.

Олександр загинув 1 квітня 2022 року у Маріуполі – у шалених, важких і кровопролитних боях, боронячи  гарнізон.

«Це були вже вуличні бої – контактні, ближні, метрів за 50 від ворога. Не кожен командир здатний взяти до рук зброю і битися з ворогом  на відстані руки. Олександр прийняв рішення бути з хлопцями до кінця.  Його зрізала кулеметна черга», – розповідає підлеглий офіцера Данило Колесник.

Подробиці про загибель свого  командира Данило дізнався вже згодом. Він сам дивом вижив, як азовсталець пережив полон. Обміняли його через 6 місяців – 36 на 36. Військовий каже, що до останнього сподівався, що комбат живий, бо два роки той вважався зниклим безвісти. Але на початку травня страшна звістка поховала останню надію.

«У боротьбі за нашу волю, наше майбутнє ми втрачаємо  кращих. Я багато років знав Олександра. Саша був справжній офіцер і справжній командир. І від нас він пішов,  як герой. До кінця, до останнього подиху він був вірний своїй присязі, своїй країні. Вічна пам’ять», –  важко добирає слова заступник командира  21-ї бригади Нацгвардії Олександр Пискун.

Дуже давно  знала загиблого Героя Оксана Латанська – голова ГО «Сталева гвардія КР».

«Він був молодий, стрункий, веселий і запальний, живий хлопець, завжди на позитиві, завжди з усмішкою, завжди з нестандартним підходом до вирішення складних завдань. Тому, коли мій син прийшов служити в цю частину і потрапив під командування, на той час, підполковника Олександра Химиченка, я була втішена. Бо знала точно, йому я свою дитину довірити можу», – згадує жінка.

Інформація про те, що Саши не стало, почала  надходити, коли ще був зв’язок із Маріупольським гарнізоном, але вірити в це не хотілось, – гірко каже пані Оксана.

«Ми просто не йняли віри, тим більше, що інформація була різна. Але, на жаль, Сашко повернувся на щиті. У нього осиротіла сім‘я, а у Бога стало на одного янгола воїнства більше. Тепер він  воюватиме за Україну там – в Небі», – зітхає жінка.

У воїна залишилася мати, дружина і  діти, які його обожнювали.

Третього  травня наказом командуючого Нацгвардії Олександру Химиченку  посмертно присвоєно звання полковника.

Сьогодні тіло Героя навіки прийняла рідна земля…Вічна слава Героям!

Джерело: ТРК Рудана