Ракетні обстріли збирають свій скорботний урожай не лише в момент самого прильоту. Вони ще довго нам відлунюють бідою і забирають життя криворіжців. Зболені й нажахані серця не витримують – люди помирають, не впоравшись із пережитим.
Саме так трагічно обірвалося життя літньої криворожанки Ірини Баранюк. Про смерть 70-річної матері, яка пережила ракетний удар 24 грудня по Центрально-Міському району, нам розповіла її донька Анастасія. Після того, як на Святвечір ракета вгатила в 4-поверхівку, здоров’я Ірини Валентинівни значно погіршилось. Вона прожила трохи більше місяця після атаки.
«Під час того удару моя мама якраз сиділа під вікнами і читала, що летить Іскандер з Криму. Збиралася вийти в коридор, але встигла тільки піднятись на ноги, як пролунав вибух. Маму накрило хвилею. Оглушену й налякану, її вивели надвір рятувальники. Йшла босою по склу, кров лилася з вух, від стресу мама була в паніці і голосно кричала», – зі слізьми розповідає Анастасія.
Будинок, у якому минуло життя, був розтрощений, під уламками й шматками бетону виднілися запилені фотографії – спогади щасливих моментів.
Відтоді для Ірини Валентинівни почався зворотний відлік. Після руйнації квартири жінку прихистили куми, бо донька на той час мешкала за кордоном як біженка. Літня жінка почувалася зле, почалися постійні серцеві напади, головний біль. Останнім ударом для неї стали відвідини пошкодженої оселі. Пані Ірина поїхала забрати вцілілі речі, побачила свою квартиру – і знову гірко розридалася. А за два дні, 2 лютого, вона померла. Надломлений організм не витримав болю й розпачу.
«До вибуху мама непогано почувалася, вона б жила ще довго, – впевнена донька. – Вона все життя працювала інженером-електриком у Кривбаспроєкті, потім продавчинею. Була доброю господинею, любила готувати, плекала квіти. Місцевих дітлахів навчила плавати у парку Мершавцева. Мама дуже любила ходити в мандрівки на Карачуни, підгодовувала кішок. Вона ніби відчувала свою долю, частенько казала мені, що Іскандер прилетить у наш будинок. На жаль, так і сталося. Розбита квартира краяла її серце, бо вона була нашою здавна, належала ще дідусеві, мама тут прожила все своє життя».
Востаннє Анастасія бачила матір живою торік наприкінці листопада, коли приїздила з-за кордону провідати рідних. Пані Ірина тоді жартувала, помахала рукою на прощання. Обійнявши, пообіцяла доньці: «Та житиму я, не хвилюйся, від путінської ракети точно не здохну».
Але схиблений кремлівський диктатор розсудив інакше…
Нагадаємо, той моторошний ракетний удар по 4-поверхівці забрав життя сусіда Ірини Валентинівни, Олександра Шепрута. Чоловікові було всього 43 роки. Тоді було поранено 17 криворіжців, серед яких було 2 дівчинки віком 14 років та 16 років. Другою жертвою стала Ірина Баранюк. Вічна пам’ять…
Джерело: ТРК Рудана
[…] […]