На Центральному кладовищі сьогодні знайшов вічний спочинок палкий патріот своєї країни та рідного міста солдат Микола Нестерчук. Родина, друзі, побратими низько схилили голови перед труною Героя, який ціною власного життя довів, що для нього означає Батьківщина. До лав ЗСУ його призвали цьогоріч у червні, а 29 жовтня воїн прийняв останній бій.

Чоловік ще до великої війни повернувся в Україну з Італії, де мешкають його мати та сестра – не міг довго лишатися на чужій землі. У Кривому Розі разом із дружиною ростив маленьку Мілану. Донечці зараз лише рік та 2 місяці.

«Ми з Миколою прожили разом два роки, – говорить дружина Анастасія. – Дуже хороший був. Так сильно любив свою донечку… Мріяв про відпустку з передової, аби її побачити. Розумів, що напрямок, де він воює, дуже гарячий, і кожен день може стати останнім. Просив, щоб я пообіцяла, що Мілана буде щасливою…»

За словами Анастасії, чоловік наполягав, щоб його родина поїхала до Італії, проте жінка відмовилася – хотіла дочекатися коханого з фронту у рідній домівці, в Кривому Розі. До останнього не вірилося, що жорстокий ворог відібрав життя чоловіка і батька.

До того, як стати військовим, Микола працював вантажником на молокозаводі. Друзі і колеги пам’ятають його як людину, яка завжди готова прийти на допомогу іншим навіть зашкодивши цим собі.

Світлана Миколаївна знала родину Нестерчуків ще з тих часів, коли Миколка був дитиною.

«Добрий, чуйний, чесний, – говорить жінка крізь сльози. – Таким лишався завжди. Приїхав з Італії й каже: «Не хочу там жити, там все чуже». Хотів бути щасливим на своїй землі. Коли отримав повістку – не вагався, не боявся, – відразу пішов захищати нас з вами…»

Гідний син Кривого Рогу поліг у бою поблизу Кліщіївки на Донеччині. Він служив у протитанковому взводі механізованого батальйону однієї з військових частин. Лише 38 років Микола Нестерчук прожив на цій землі. Але його любов до України не згасне і в небесах. Вічна слава Герою!

Джерело: ТРК Рудана