"Саша - душа наша". У Кривому Розі поховали Героя з Миколаївщини Олександра Голдуна

Головна » “Саша – душа наша”. У Кривому Розі поховали Героя з Миколаївщини Олександра Голдуна

“Саша – душа наша”. У Кривому Розі поховали Героя з Миколаївщини Олександра Голдуна

Мешканці Кривого Рогу та Баштанського району великою скорботною юрбою провели в останню путь загиблого захисника Олександра Голдуна. 37-річний боєць загинув 8 листопада на Бахмутському напрямку на Донеччині.

Чоловік переїхав до Кривого Рогу з села Новохристофорівки Баштанського району Миколаївщини. Там він народився, а після закінчення педагогічного інституту працював учителем фізкультури. У 2014 році служив у зоні АТО.

«Переїхав у Кривий Ріг, купив тут квартиру і працював охоронцем, мав плани на життя у цьому місті, – зі сльозами розповідає про земляка Наталія Курінна, староста Новохристофорівки. – Він із родини вчителів і сам став педагогом, любив дітей. Добрий порядний, неконфліктний і відповідальний був наш Сашко. Людина – душа, його любили однокласники, учні, всі земляки. Багато людей сьогодні приїхали ховати його, навіть з-за кордону приїхали. Для нашої громади його загибель – великий шок і страшне горе для його мами, Олени Володимирівни».

З початком великої війни чоловік не зміг спостерігати за тим лихом, яке творять на нашій землі рашистські загарбники. Пішов на передову добровольцем, служив штурмовиком.

У пам’яті пані Ольги, однокласниці Олександра, він назавжди залишиться світлою й доброю людиною.

«Як тяжко на душі. Він дружелюбний був, брав участь у всіх змаганнях та конкурсах, любив спорт. Ми казали: Саша – душа наша. Місяць тому приходив у відпустку, ми зустрічалися, говорили. Він уже не жартував, як завжди. Був дуже сумний, мовчав і ледь усміхався, дуже мало говорив про війну», – згадує землячка загиблого.

Чудовим педагогом і організатором, який правильно виховував молодь, називає Олександра Голдуна Степан Михайлович. Щоб віддати воїну останню шану, чоловік приїхав на похорон із Нового Бугу.

«Прекрасна була людина, вихований хлопчина, таких у нас мало. Не міг залишатись осторонь цього лиха, пішов боронити країну. На жаль, рано пішов від нас і не дочекався визволення України, але хлопці за нього помстяться, я певен», – каже Степан Михайлович.

У полеглого бійця залишились мама, молодша сестра й племінниця. Власної родини Олександр створити не встиг. Родина вирішила поховати його в Кривому Розі, на Центральному цвинтарі, поряд з його побратимами – такими ж відданими синами України.

Вічна пам’ять і слава Герою!