Відомий український театральний режисер, постановник “Конотопської відьми” у Театрі Франка Іван Уривський родом з Кривого Рогу. Перші 19 років він майже не покидав рідне місто. І вже будучи студентом третього курсу Криворізького технічного університету, вирішив змінити своє життя й поїхав вступати до Києва на актора.

Про це Іван Уривський розповів у проєкті “Міста“ на телеканалі “Дім“.

“До 19 років я майже не виїжджав з Кривого Рогу. Один раз був у Києві, і все. Я навчався в університеті на будівельника. Але коли з’явилося ЗНО, то всі почали їхати вступати в різні міста. До цього у мене взагалі думки не було, що за межами Кривого Рогу щось є, куди можна поїхати й вступити. Кривий Ріг — це був мій світ. І ось на третьому курсі я вирішив, що мені треба бути актором. Тому десь у 2009 році поїхав вступати до Києва. Вступив не туди, куди хотів. Я хотів і їхав цілеспрямовано до університету [театру, кіно і телебачення] ім. І. Карпенка-Карого, але вступив до університету культури і мистецтв, там і залишився”, — розповів Іван Уривський.

Кривий Ріг, здавалось би, — сурове промислово місто, де в людини не так багато приводів розвинути свої творчі таланти.

“Так, це не творче місто. Але нам в школі давали квитки в театр — приносили пачку, і обов’язково треба було придбати, десь за 10 гривень. Так нас примусово водили в театр. Але мені це подобалось. У нас у Кривому Розі дуже красивий театр ім. Т. Шевченка. Я дуже любив туди ходити, і він для мене рідний. Бо я там займався і акторством, і готувався [до вступу у театральний виш]”, — поділився Іван.

Окрім драмтеатру для Івана багато знакових місць у Кривому Розі, серед них: сквер біля цирку, парк імені Федора Мершавцева (до 2016 — парк імені газети “Правда”).

Майбутній відомий режисер встиг у Кривому Розі попрацювати в різних сферах, навіть спробував себе у ролі продавця на ринку.

“Я займався музикою, і батьки мені дали гроші на бас-гітару, а я ще хотів педаль Вау-Вау (Wah-Wah). Але вона коштувала скільки-то доларів. І я пішов працювати на Центральний ринок продавати шпалери, щоб заробити на цю примочку. Працював, але мені це не дуже подобалось. Я то казав, що у мене голова болить, то ще щось, щоб мене раніше відпускали. Ну, це була не моя історія, але я два місяці чесно відпрацював”, — розповів він.

Сьогодні Уривський за кожної можливості приїжджає до Кривого Рогу, бо там досі живуть його батьки.

“Коли почалася повномасштабна війна, дуже за батьків переживав, але вони не хотіли їхати. І коли я вже під час війни приїжджаю у Кривий ріг, то я приїжджаю просто додому, ти не помічаєш повітряних тривог, наприклад. Рідні вулиці, рідний дім — і ти якось про все інше забуваєш. Проте у місті ти постійно чуєш вибухи — десь далеко, ти не розумієш, що це. І це, звісно, не так, як в Києві. Але мені завжди кайфово приїжджати, бо це така ностальгія. Це завжди беки, які виникають: цією вулицею я йшов на репетиції, по цій я йшов до школи, до університету… Аж мурахи по тілу, бо люблю реально це місто”, — зазначив герой програми “Міста”.

Знаходячись у Києві, Іван постійно слідкує за ситуацією у рідному місті, особливо стосовно обстрілів.

“Бо у мене ж там батьки, я завжди на телефоні. Коли бачу у Telegram-каналах “Кривий Ріг”, то мене це більше лякає, ніж коли тривога в Києві, це якось так у мене працює. Звісно, переживаю і слідкую”, — сказав режисер.

Те, як криворіжці змінилися під час повномасштабної війни, Іван Уривський відчув на прикладі своїх батьків та друзів.

“Я відчув це, коли мої батьки почали говорити українською. Спочатку намагатися, а потім я вже говорю з мамою, а вона відповідає мені дуже чистою українською. Хоча я думав, що це їм буде важко. Ми ж розуміємо контекст: я навчався у російськомовній школі, мої батьки вчилися у російськомовній школі, й це вже не змінити. Але я через друзів, через батьків відчуваю, що люди змінюються. Всі люди в країні змінилися після початку повномасштабної війни. Але якщо казати про Кривий Ріг, то я дійсно відчуваю цю любов до України, любов до українського. Це дуже важливо“, — наголосив він.

З 2020 року Іван Уривський — режисер-постановник Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка. Тут 2023 року він поставив свою знамениту “Конотопську відьму” за однойменною повістю Григорія Квітки-Основ’яненка. Постанова стала справжньою театральною сенсацією України.

Привезти “Конотопську відьму” у рідне місто було мрією режисера.

“Це дуже важливий для мене момент. Театр ім. Т. Шевченка — моє улюблене місце в Кривому Розі. Мені так подобаються ці колони. Навіть коли їх пофарбували трохи криво і з підсвічуванням вони трохи дивно виглядають. Але я люблю цю споруду — всередині, зовні. І мені, звісно, важливий момент приїхати туди з виставами”, — сказав він.

І нещодавно Іван Уривський реалізував свою мрію — 1 грудня на сцені Криворізького театру драми та музичної комедії ім. Т. Г. Шевченка при повному аншлагу відбулася довгоочікувана вистава “Конотопська відьма”.

Джерело: kanaldim.tv