20 лютого в нашому місті поховали справжнього патріота своєї країни, котрий віддав за її свободу й незалежність життя. Віталій Бедратенко почав боронити країну ще в 2014 році, а продовжив й під час повномасштабного вторгнення рф. 13 лютого він трагічно загинув від отриманих поранень на Донеччині. В чоловіка залишилась дружина й палке бажання мати дітей, проте цю мрію забрала нищівна війна.
Вранці 20 лютого в нашому місті розпочалась жалобна панахида за Віталієм Бедратенком. Труну із тілом молодшого сержанта доставили на місце його останнього спочинку – на Центральне кладовище. Саме тут зібралися рідні та близькі, колишні колеги, друзі та бойові побратими, аби віддати шану чоловікові й провести його в останню путь. Священнослужитель провів церемонію відспівування, а потім присутнім дали можливість попрощатися з криворіжцем. Після цього його тіло передали землі.
«Свій бойовий шлях я починав з ним у 2014 році у складі 17-ї танкової бригади. Під час служби, ще з 2014 року, він проявив себе мужнім, відважним і наполегливим бійцем. І доля нас звела й під час широкомасштабного наступу, служили разом в одному батальйоні. Для інших товаришів він був авторитетом, прикладом і взірцем у бойовій та військовій підготовці. Він був гарним прикладом для інших, наставником. Був на позитиві, посміхався, але був виваженим та спокійним. Він назавжди залишиться в наших серцях, ми не забудемо його», – відмітив заступник командира 3-ї стрілецької групи по роботі з особовим складом, старший лейтенант Микола Стуков.
«Вони з моєю донькою прожили у шлюбі неповних п’ять років. Знаю його ще з 2014 року. Як людина він був дуже спокійним, витриманим, з такої людини тільки брати приклад треба. Я дуже була щаслива від того, що така людина з’явилась в моєму житті. Кращого зятя не можна відшукати. Завжди був поруч, підтримував, допомагав, як міг. Велика дяка йому за це. Дуже патріотична людина, казав: «Я козак, я воїн». І це не просто слова були», – розповіла теща полеглого воїна Світлана.
Віталій Бедратенко в 2014 році вперше відправився захищати нашу державу від ворогів. Чоловік був зв’язківцем в лавах 17-ї окремої танкової бригади. Служив він у Бахмутському районі, де і познайомився за майбутньою дружиною. Також він брав участь в подіях на Майдані, адже завжди був патріотом України. Після закінчення служби криворіжець повернувся до мирного життя й пропрацював помічником машиніста на одному з міських підприємств.
Коли почалось широкомасштабне вторгнення окупантів, Віталій Бедратенко волів знов боронити країну від ворогів. Вже невдовзі він почав нести службу у лавах ЗСУ, чоловік був командиром 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 3-го стрілецької роти 58-ї бригади. Військовий з позивним «Стрілець» побував в багатьох населених пунктах Донеччини, одним із них став і Бахмут. 13 лютого молодший сержант перебував поблизу цього міста-фортеці й отримав смертельні поранення. Вороги обстріляли позиції з АГС. Криворіжцю надали першу медичну допомогу й розпочали евакуацію, проте до лікарні довезти його не вдалось.
6 грудня Віталію Бедратенко виповнилося 50 років. В чоловіка залишилась сестра й дружина. Разом з коханою вони планували завести дітей й продовжити рід, але цього не сталось через російських загарбників.
Джерело: one.kr.ua